Харківська гімназія №14 Харківської міської ради Харківської області

 






Классный час

 

 

 

 

 

 

П’ятикласники та їх адаптація до процесу навчання (батьківські збори)

 

 

 

2. Пояснити батькам роль сім’ї та її значення в адаптації школяра у зв’язку з новими якостями навчанні та віковими особливостями дітей.

3. Дати рекомендації батькам щодо рішення можливих проблем, пов’язаних з успішністю та моральним станом дітей.

Коментар: на збори запрошуються шкільний лікар, бібліотекар, заступник директора з виховної роботи. Готуючись до зборів, класний керівник має заготовити бланки анкети для батьків.

                                                                     ХІД ЗБОРІВ
Бесіда.
                                    ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ УЧНІВ 5 КЛАСУ
У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою – початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.
Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.
Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.
Шановні батьки! Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

                                                 ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?
1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.
2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, слов
ників.
3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це – природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

                                Як забезпечити гармонійне навчання дитини?
У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини» :
1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, редагогів.
2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.
3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.
Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.
4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.
5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми – купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися – купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.
6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

                                            ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.
Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:
1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах.
2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.
3) Нерозвинута воля – небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

                                                        ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два
подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.
2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.
3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм
та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.
4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.

Виступи батьків з короткими характеристиками своїх дітей.

Доповідь шкільного лікаря на тему «Фізіологічні особливості, пов’язані з віковими змінами дітей».

Ознайомлення батьків із результатами проведеного медогляду та надання рекомендацій із врахуванням отриманих даних.

Доповідь заступника директора з виховної роботи (педагога-організатора). Ознайомлення зі змістом та напрямками роботи шкільних гуртків та з умовами прийому дітей до них.

Доповідь шкільного бібліотекаря. Стисла розповідь про бібліотечний фонд та можливості шкільної бібліотеки.

                                              Педагогічний практикум для батьків.
1. Батькам пропонується дати відповіді на запитання анкети (підготовлені бланки роздає класний керівник).
                                                                       АНКЕТА
Виберіть варіант відповіді (обведіть потрібну літеру).
1) Ваш вік:
а) До ЗО років;
б) від ЗО до 40 років;
в) понад 40 років.

2) Скільки дітей у вашій сім’ї?
а) Одна дитина;
б) двоє;
в) троє і більше.

3) Ваша освіта:
а) вища;
б) середня;
в) середня спеціальна.

4) Чи є у вас бажання взяти участь у житті школи?
а) Є;
б) немає.

5) Чим захоплюється ваша дитина?

6) Чим ви (ваша сім’я) можете допомогти класному колективу?
а) Вести гурток;
б) взяти участь у культурних заходах;
в) свій варіант.

7) Що б ви хотіли змінити в житті школи?
а) у навчальному процесі;
б) у виховній роботі;
в) інше.
                                                                 Аналіз анкет батьків.

                                                                    Підсумки зборів
Коли ми говоримо про поєднання доброзичливості та вимогливості вчителя, то слід підкреслити, що воно неможливе без знання того психологічного клімату, в якому живе дитина. Причини багатьох особливостей характеру й поведінки школярів криються у властивостях родини: в її складі, традиціях, стилі взаємин, ділових і моральних якостях батьків. Тут треба врахувати все: індивідуальні особливості дитини, стан здоров’я, своєрідність темпераменту й нервової системи, інтереси й нахили. Ось чому в школах має приділятися найсерйозніша увага вивченню родини.
Знання родини допомагає зігріти належні нам за штатом тактовність і ввічливість сердечною людською участю.
А ще надає можливості збільшувати батьківський актив. Ми «відкриваємо» прекрасних людей, яких залучаємо до участі в навчально-виховній роботі школи. ,
Тут і виступи перед учнями батьків – людей різноманітних цікавих професій; організація спортивної, туристської та екскурсійної роботи; допомога в обладнанні та оформленні школи і навчальних кабінетів; створення гуртків та клубів за інтересами; організація дитячого харчування; додержання в школі чистоти і порядку; розвиток художньої самодіяльності; спільна суспільно-корисна праця, обстеження родинно-побутових умов учнів і надання матеріальної допомоги; індивідуальне шефство над «важкими» дітьми та їх родинами; господарська підготовка школи до нового навчального року та багато інших форм співробітництва.
Активна батьківська допомога школі – обов’язкова умова підвищення ефективності навчальної і виховної роботи педагогічного колективу, важлива ланка у здійсненні належної освіти підростаючого покоління.

 

 

До дня народження Т.Г.Шевченка

 

 

<p century="" gothic',="" helvetica,="" arial,="" sans-serif;="" font-size:="" 13px;="" line-height:="" 19px;"=""> Звучить запис приспіву пісні Олександра Білаша ‘Два кольори” у виконанні Дмитра Гнатюка.
Учитель. Сьогодні ми будемо “вишивати” на цьому білому рушникові життя і долю нашого великого поета Тараса Григоровича Шевченка. Рушник поки що чистий, бо не з’явився ще на світ Божий той, кому судилося стати пророком України.
Проектується малюнок хати Шевченка.
Учень.
9 березня 1814 року
В похилій хаті, край села,
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка — мати, вбита горем.
Виходять малий Тарас і його мати.
Мати.
Як гірко, як нестерпно жаль,
Що долі нам нема з тобою!
Ми вбогі, змучені раби,
Не маєм радісної днини,
Нам вік доводиться робить,
Не розгинать своєї спини.
Промовиш слово — і нагай
Над головою люто свисне.
І так усюди — з краю в край
Лютує панство ненависне.
Росте неправда на землі
Згорьованій. сльозами змитій,
О любі діточки малі,
Одны залишитесь на світі!
Ну хто замінить вам мене.
Мої ви квіти нещасливі.
Коли безжальна смерть зітне
Мене на довгій панській ниві?
Тарас дивиться на хату
Тарас.
У тій хатині, у раю.
Я бачив пекло… Там неволя
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Дивиться на матір і обнімає її.
Там матір добрую мою
Ще молодую — у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мое мишенята.
Тарас і мати, плачучи, виходять.
Учні розповідають відомі їм епізоди з життя малого Тараса — його поневіряння після смерті батьків (відомості із творів ” В б у р’ я н а х” С. Васильченка, “Н e в і л ь н и к” Д. Бедзика, “Т а расові шляхи” О. Іваненко).
Учитель. Яким же кольором ми вишиємо перші стібки на рушнику дитинства Шевченка?
Учениця прикріплює на рушник першу паперову смужку з чорним візерунком, що символізує сирітство хлопчика.
Учитель. А були в дитинстві Тараса радісні, світлі дні?
Учні згадують любов сестри Катерини до малого хлопчика, його подорож до стовпів, що підпирають небо, захоплюючі розповіді діда Івана Андрійовича про Коліївщину і золотий червонець, який дав гайдамаці Андрію Омеляновичу Шевченку (прадіду Тараса) сам Максим Залізняк. Згадують учні й щиру, вірну дружбу Тарасика та Оксани

 

<p century="" gothic',="" helvetica,="" arial,="" sans-serif;="" font-size:="" 13px;="" line-height:="" 19px;"=""> Коваленко.
Виходять малі Тарас і Оксана.
Тарас.
Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились,
Оксана.
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Тарас.
Старі зарані повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.
Обоє виходять.
Учень читає напам’ять “Мені тринадцятий минало”.
Учитель. Радісними, світлими були в дитинстві Тараса й ті дні, коли він служив в управителя Яна Димовського, який допомагав йому пізнати світ, не забороняв малювати і навіть познайомив з художником-аматором Степаном Превлоцьким. Шевченко завжди з вдячністю згадував свого добродійника.
“Вишиваємо” на рушнику’ кілька червоних візерунків
Учні згадуюгь подальші події в житті юного Шевченка — переїзд панської сім’ї 1829 року у Вільно, а в 1831 у Петербург. Розлука з рідним краєм тривала довгих чотирнадцять літ.
На рушнику їх “вишиваємо” чорними візерунками.
Учитель. Як жилося Тарасові в Петербурзі? Які настрої переважають у його житті в цей час?
Це були радісні, найщасливіші роки. Учні розповідають про зустріч Шевченка в 1836 році в Літньому саду з Сошенком, знайомство з Гребінкою, Брюлловим, Жуковським, Григоровичем, Венеціановим, викуп 1838 року з кріпацтва, навчання в Академії мистецтв, опіка самого Брюллова, поява в 1840 р. “Кобзаря”, інтенсивне культурне життя та інші події (про це йдеться у творах Л. Смілянсько-го “Поетова молодіст ь”, В. Суходольського “Тарасова юніст ь”).
“Вишивка ” на рушнику доповнюється червоними візерунками.
Учитель. Але, незважаючи на радісні події в петербурзький період життя, думи поета про Україну стають “на папері сумними рядами”.
Звучить пісня “Думи мої, думи мої…”
Життя на чужині гнітило поета. І ось настав 1843 рік, коли Шевченко вперше після довгої розлуки відвідав Україну. І що ж він побачив на рідній землі?
Учень читає “І виріс я на чужині”.
Кладеться чорний візерунок на рушник.
Друга поїздка в Україну відбулася 1845 року… Що приніс цей рік Шевченкові?
Звучить розповідь про те, як, закінчивши Академію мистецтв, Тарас повертається в Україну для постійного проживання. Працює в Київській Тимчасовій комісії з упорядкування старовинних актів (наводяться епізоди з книжки В. Дарди “Переяславські дзвон и”). У цей незвичайно плідний для творчості, просто-таки вибуховий рік з’являються безсмертні твори Шевченка “Єретик”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим…”, “Невольник”, “Великий льох”, “Наймичка”, “Холодний Яр”, “Три літа”.
Шевченко багато їздив по Україні, часто зустрі-чався з селянами і скрізь бачив нестерпні муки свого поневоленого народу.
Виходять селяни з косами, граблями. Серед них і Шевченко.
Д і д.
Тяжка наша доля у кріпацькому ярмі, Тарасе!
Селянин.
Пани-кати… Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають,
Бо нічим обуть княжат недорослих!
Дівчина.
…а он розпинають
дову за подушне, а сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію! в військо оддають!
Жінка.
…а онде під тином
Опухла дитина, голоднее мре,
А мати пшеницю на панщині жне.
Д і д.
Чи Бог бачить із-за хмари наші сльози, горе?
Дівчина.
Чи довго ще на сім світі катам панувати?
Шевченко (задумливо)
Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкують незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших
Селянин.
Ех, Тарасе, не доведуть тебе до добра такі вірші.
Шевченко. А що мені буде?
Селянин. У москалі оддадуть
Шевченко. Нехай!
Входять жандарми і зарештовують Шевченка.
Селяни бідкаються, сумно хитають головами. З’являєтьься слідчий а селяни йдуть зі сцени.
Слідчий. У вірші під назвою “Сон” зухвало описується його імператорська величність і государиня імператриця. Ви … зневажаєте її величність, у своїх крамольних віршах виливаєте всю свою жовч. Як це там… не можу пригадати … Смеркалося … огонь … огнем…
Шевченко.
Я нагадаю!
Смеркалося… огонь огнем
Кругом запалало,—
Аж злякавсь я…”Ура! Ура!
Ура!” — закричали.
Слідчий. Припинити!
Чути барабанний дріб. Під його звуки cСлідчий читає наказ.
Слідчий. Государ імператор височайше повеліваєває: призначити Шевченка в окремий Оренбурзький кор¬пус з правом вислуги під найсуворіший нагляд з забороною писати й малювати.
Жандарми виводять Шевченка.
На рушнику учні “вишивають ” густі чорні візерунки.
Зображення Шевченка у військовій формі на засланні.
Учитель. І знову довга розлука з рідним краєм… Тяжка солдатська служба, постійний нагляд, заборона писати й малювати, страждання, болюча туга за рідною Україною, хвороба… Але поет не просить помилування, з-під його пера з’являються рядки: “Караюсь, мучуся, але не каюсь…”
Він пише і малює, незважаючи на “височайшу” заборону.
Учні читають поезії “Лічу в неволі дні і ночі”, “Сонце заходить, гори чорніють’, “Ой гляну я, подивлюся…” та ін.
Після поезії “Сонце заходить…” звучить пісня “Зоре моя вечірняя”.
Учитель. Упродовж усього свідомого життя гріла і спопеляла Шевченка єдина, гаряча, вірна й не зрадлива любов до своєї знедоленої України і її народу. вона- в кожному рядку його поезії. співець-патріот, мученик, засланець, мріє ще повернутися на її зелені лани, вилити там своє горе:
Може, ще я подивлюся
На мою Украйну…
Може, ще я поділюся
Словами-сльозами
З дібровами зеленими,
З темними лугами
Учні читають уривки з поезій “Заповіт, “І виріс я на чужині”, “І досі сниться під горою”.
Палку поетову любов до України позначаємо на рушнику багатьма червоними візерунками.
Учитель: Але не судилося Шевченкові не вільним, а й дожити до жаданої реформи 1861 року. За десять днів до смерті він написав останні рядки:
Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
ірші нікчемні віршувать
То заходьте риштувать
Вози в далеку дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать…
Смерть Шевченка була тяжкою втратою для України. 12 березня 1861 р. відбувся похорон поета в Петербурзі на Смоленському кладовищі.
Кладеться траурний візерунок на рушнику.
Трапилося те, чого боявся Тарас. Чужа земля прийняла його тіло. Будучи в 1845 році в Україні, молодий Шевченко заповідав:
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого.
На Вкраїні милій…
І друзі виконали заповіт поета.
Один з учнів розповідає і показує на карті шлях перевезення праху поета в Україну в травні 1861 року.
Зображення — могила Шевченка в Каневі.
Учениця читає вірш Сосюри “На могилі Шевченка “.
Учитель. Закінчилося життя нашого генія і почалися безсмертя, слава і вічна пам’ять, які пронесуть у своїх серцях живі й ненароджені земляки поета в Україні й не в Україні…
Чорні кольори на рушнику долі Шевченка переходять у червоні кольори всенародної любові та вдячності.
Завершує урок пісня О. Осадчого “Шлях до Тараса” у виконанні В. Зінкевича.