Харківська гімназія №14 Харківської міської ради Харківської області

 






Інформація для батьків

   Перспективний графік розміщення кабінетів початкової школи   

 

Законодавча основа відповідальності батьків за утримання, виховання та навчання дітей


  Конституція України

     ст.52 Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

     ст.53 Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Сімейний кодекс України

     ст.141 Мати, батько мають рівні права і обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

     ст.154. Батьки мають право на самозахист своєї дитини.

     ст.150. Батьки зобов’язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток; забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти; поважати її; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, а також фізичні покарання дитини батьками, інші покарання, які принижують її людську гідність.

     ст.155 Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

     ст.180 Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

     ст.164. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з нею, є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за скоєння умисного злочину щодо дитини.

     ст.170 Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них не позбавляючи їх батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання. У виняткових випадках при безпосередній загрозі життю та здоров’ю дитини, орган опіки і піклування вправі прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків або інших осіб, на вихованні яких вона фактично перебуває.

Закон України “Про освіту”

     ст.59 Відповідальність батьків за розвиток дитини

     3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

     - постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

     - поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної та рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

     - сприяти здобуттю дітьми освіти або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

     - виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Кодекс України про адміністративні правопорушення

     ст.180 Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (шляхом особистого прикладу або психічного чи фізичного спонукання до вживання спиртних напоїв).

     ст. 184 ч.1 Систематичне ухилення від виконання обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

     ст. 184 ч.4 До неповнолітніх, які не досягли 14-16 років і відповідно до ст.22 Кримінального кодексу не є суб’єктами злочину і не можуть нести кримінальної відповідальності, застосовуються примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст.23 Кримінального кодексу, а батьки несуть адміністративну відповідальність.

Кримінальний кодекс України

     ст. 166 Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

     Злісне невиконання батьками... обов’язків по догляду за дитиною..., що спричинило тяжкі наслідки – карається обмеженням волі на строк від 2 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.

 



Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.07.2011 №790 за рішенням батьків учнів, які навчаються в класах з українською мовою навчання, в гімназії з 2011 року відкрито класи, які працюють за програмою  науково-педагогічного проекту "Інтелект України" 

 


 

Запрошуємо батьків до співпраці

На розвиток дитини помітно впливає зацікавленість батьків шкільним життям. А тому, працюючи над вирішенням завдань цього семінару, ми будуємо невидимий ланцюжок між родиною і школою, який служить на благо усім учасникам навчально-виховного процесу.

Це спільні турботи про те, щоб усім було цікаво і затишно в школі, як у рідній домівці:  вечори, конкурси, спортивні змагання, робота батьківського комітету.

А тому актуальними для педколективу є слова В.О.Сухомлинського: «Педагогічна ідея - це крила, на яких злітає педагогічна творчість.

 Ідея надихає колектив, і починається найцікавіше і найпотрібніше в шкільному житті - колективна батьківська робота».

Останнім часом з тих чи інших  причин школа і сім'я перебувають у стадії  конфронтації. Шкільні педагоги дають негативні характеристики сім'ї, звинувачуючи батьків у такому вихованні власних дітей, у брутальному, навіть жорстокому ставленні до них. Батьки, у свою чергу, зневажливо ставляться до вчителів.

У багатьох сім'ях не вважають за необхідне звертатися до педагогів з приводу проблем, які виникають  у вихованні  дітей.

Сім'я і школа — потенційні природні партнери у вихованні дітей — часто виявляються реальними супротивниками, а поміж ними в постає дитина, яка вимушена пристосовуватися, лицемірити, що  призводить до проявів аморальної поведінки.

            Останнім часом психолого-педагогічна наука робить спроби окреслити шляхи відмови від традиційних і запропонувати нові підходи в розв'язанні проблем взаємодії сім'ї та школи, виховання дітей та підлітків.

  Педагог має усвідомити: культура передбачає недоторканість родини й невтручання в сімейні взаємини. Втручатися в життя сім'ї можливо у виняткових випадках, коли нехтуються інтереси дитини, коли її здоров'я, життя, добробут перебувають у небезпеці з вини батьків або інших дорослих членів сім'ї.

  • Школа — не рідний дім, а сім'я ніколи не замінить школи. Звідси випливає, що логіка шкільного та логіка сімейного виховання не тотожні. Розводячи виховні сфери школи і сім'ї, педагог має враховувати психологію дитинства й дорослішання дитини і, певним чином зближуючи ці дві сфери, у жодному разі не намагатися підмінити собою батьків і не інструментувати шкільне життя як життя родинне.
  • Школа не є частиною ринкового простору, оскільки не надає послуг, не торгує крамом, не обслуговує батьків.
  • Школа - інститут соціальний, її призначення — передавати як естафету духовні надбання людства й учити дитину жити у світі матеріальних продуктів культури.
  • Школа вільна від батьківських вказівок і настанов в організації своєї професійної діяльності.
  • Школа незалежна від батьків у будові життєдіяльності школярів.

Однак і шкільна, і сімейна сфери не існують ізольовано в житті дитини, яка, приходячи до школи, репрезентує світ своєї родини, умови життя, спектр соціальних взаємин, звички, манери поведінки, зрештою, рівень інтелекту.

Школа завжди прагнула до взаємодії з сім'єю. Це знаходило своє відображення в корекції сімейного виховання, у педагогічній просвіті батьків, у безкінечному обговоренні з батьками з приводу навчання і поведінки їхніх дітей, у викликах батьків до школи тощо.

Контакт з батьками як взаємодія може бути встановлений лише за умови, що обидва суб'єкти усвідомлюють: тільки спільними зусиллями можна створити умови для розвитку та виховання дитини, допомогти їй у набутті необхідного соціального досвіду.

          Визначальна умова взаємодії цих двох суб'єктів  - батьків і педагога - вичерпне уявлення про зміст виховної діяльності один одного.

            Отже, педагог має знати, з якої сім'ї прийшла в школу кожна дитина, яка структура цієї сім'ї, у якому стані перебуває сучасна українська родина і які тенденції зумовлюють її розвиток. Це зробить взаємодію педагога та батьків учнів більш конкретною, осмисленою, результативною.

Тому  пропонуємо вашій увазі:

Рекомендації щодо роботи з батьками:

•       пізнати кожну дитину;

•       знати, як вона мислить, відчуває, сприймає;

•       вивчити характер, волю, інтереси дитини;

•       вивчити особливості її організму;

•       максимально зблизити сім'ю та школу на основі;

•       взаємоспілкування, взаєморозуміння, взаємодопомоги.

Виховання дітей у сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Духовний вплив батьківського дому на формування особистості створюється завдяки щирій материнській ласці,  любові батька, домашньому теплу, піклуванню, затишку і захисту, родинній злагоді.

              Батьки і вчителі повинні стати партнерами, активними співучасникам творчого процесу виховання учнів.

Педагогічний колектив школи ставить своїм завданням дати батькам глибокі знання виховання.

Педагогічна освіта батьків планується відповідно до вікових особливостей дітей, цілей і задач навчально-виховного процесу, конкретних проблем, що виникають у ході спільної діяльності вчителя й батьків.

Родинне виховання тільки тоді ефективне, коли батьки разом з учителями володіють сучасними педагогічними знаннями й уміннями, застосовують їх практично.


Поради батькам щодо роботи з обдарованими дітьми.

 

1.     Створіть в сім’ї безпечну психологічну атмосферу, де б дитина могла знайти розраду в разі своїх розчарувань і невдач.

 

2.     Виявляйте, підтримуйте та розвивайте творчі здібності дитини.  

 

3.  Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини, підтримуйте її в разі невдач.

 

4        Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.

 

5         Заохочуйте самостійність дитини.. Надлишок опіки може обмежити творчість.

 

6        Допомагайте дитині формувати власну систему цінностей.

 

7.     Допомагайте дитині долати розчарування й сумніви, коли вона залишається сама в процесі незрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дититна збереже свій творчий імпульс.

 

8.     Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини – терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.

 

 

9.     Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не повинна порушувати загальноприйняті правила поведінки.

 

10.  Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити певну власну ідею словами, зрозумілими для оточення.

 

 

 Рекомендована література

1.      Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. – Запоріжжя: Просвіта, 2000.

2.      Барко В.І. Тютюнников А.М. Як визначити творчі здібності дитини? – К.: Знання, 1991.

3.      Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей. – Академия, 1998.

4.      Брюно Ж. Молей Р. Назарет Л. Одарённые дети: психолого-педагогическое исследование и практика //Психологический журнал. – 1995. - №4. – С.73-78.

5.      Ванбреннер С. Методи навчання обдарованних дітей в американській школі //Обдарована дитина. – 1998. - №1. – С.29-33.

6.      Васюра С. Як навчати обдаровану дитину? //Дитина. Сім’я. Школа. – 2001. - №4. – С.11-15.

7.      Вернидуб Р.М. Організація науково-дослідної роботи учнів: Методичний посібник. – Тернопіль: Мандрівець, 2010.

8.      Воробйова Р. Розвиток творчої особистості учня на уроках географії //Географія та основи економіки в школі. – 2005. - №5.

9.      Гильбух Ю.З. Внимание: одарённые дети. – М.: Классика, 1999.

10.  Гілббух Ю.З. Розумово обдарована дитина. – К.: Либідь, 1993.

11.  Губенко О.В.Творчий інтелект:деякі особливості та методи активізації у старшокласників//Обдарована дитина. – 1998. - №1. – С.25-28.  

12.   Денисенко Т. Якщо ви навчаєте обдаровану дитину//Початкове навчання. – 2012. - №2. – С.48

13.   Зазимко О.В. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості //Обдарована дитина. – 1998. - №8. – С.5-12.

14.   Здібності. Обдарованість. Таланти. Система роботи з обдарованими дітьми. –К.:Шкільний світ, 2009.

15.   КовальЛ.Г. Зверєва І.Д. Соціально-педагогічна підтримка обдарованих дітей //Обдарована дитина. – 1998. - №5-6. – С.3-9.  

16.   Колесник А. Сім’я та обдарована дитина//Шкільному психологу усе для роботи. – 2011. - №№9. – С.33.

17.  Кондратова Л.Г. Організація проектної діяльності учнів у позаурочній роботі школи. – Х.: Основа, 2009.

18.  Косогова О.О. Метод проектів у практиці сучасної школи. – К.: Ранок, 2011.   

19.   Кухар Л. Робота з обдарованими//Педагогічна майстерня, - 2012. - №6. – С.41

20.    Мішньова О. Організація роботи з обдарованими дітьми//Біологія. – 2011. - №4. – С.5.

21.   Микитюк О.М. Наукові дослідження школярів: Навчально-методичний посібник. – Х.: Скорпіон, 2003.  

22.   Обдаровані діти//Педагогічна майстерня, - 2013. - №1

23.   Реформат М. Система роботи з обдарованими учнями//Завучу для роботи. – 2011. - №5. – С.41

24.   Романчук Т. Організація роботи з обдарованими//Інформатика в школі, - 2010. - №4. – С.2.

25.   Сапєгіна Л. Робота з обдарованими дітьми//Заступник директора школи. – 2013. - №1. – С.42

          26.Стойкова Н. Робота з обдарованими дітьми//Обдарована дитина- 2010. -  №1.-С.6.

 27 Сущенко А. Проблема шкільного навчання обдарованих дітей //Шкільний психолог. – 2002. - №8. – С.19-22.  

28. Трощинська Л. Організація роботи з обдарованими дітьми, // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2009. -  №11. – С.2.

29.Ясочко Т. Обдаровані діти: проблеми соціалізації//Обдарована дитина. – 2013. -№4.

 
Поради батькам пятикласників

 

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.
Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі. 

 


Витяг з нормативно-правових актів України щодо відповідальності батьків за невиконання обов’язків по вихованню дитини


 

 

 


 

Отец и сын

Автор: В. Ливингстон Ларнед

Послушай, сын, я говорю это сейчас, когда ты спишь. Щека лежит на маленькой ручонке, светлые кудри прилипли к влажному лбу. Я тайком прокрался в твою комнату. Всего несколько минут назад, когда я сидел с газетой в библиотеке, меня охватила волна раскаяния. Я пришел в твою спальню с повинной.

Я подумал о том, что был слишком строг с тобой. Я отругал тебя, когда ты собирался в школу, потому что ты едва ли коснулся лица полотенцем. Я отчитал тебя за то, что ты не чистишь ботинки, зло прикрикнул на тебя, когда ты бросил вещи на пол.

За завтраком я тоже нашел, за что тебя поругать. Ты что-то пролил, глотал пищу большими кусками, клал локти на стол и намазывал слишком много масла на хлеб. А когда я спешил на поезд, а ты, уходя гулять, обернулся, помахал мне рукой и крикнул: «До свидания, папочка!» - я, нахмурившись, бросил в ответ: «Расправь плечи, не сутулься».

Вечером повторилось то же самое. Проходя мимо, я увидел, как ты, стоя на колени, играешь в шарики. На чулках уже образовались дырки. Я унизил тебя при твоих друзьях, когда ты брел впереди меня по направлению к дому. Чулки были дорогими, если бы ты сам заплатил за них, то был бы более аккуратным. Слушай сын, что говорит тебе отец.

Помнишь, как позже, когда я читал, сидя в библиотеке, то робко вошел и посмотрел на меня с какой-то болью в глазах. Я бросил на тебя взгляд поверх газеты, нетерпеливый и недовольный, что мне мешают. Ты нерешительно стоял в дверях. «Чего ты хочешь», - пробурчал я.

Ты, ничего не сказав, стремительно бросился ко мне, обвил руками мою шею и поцеловал. И твои ручонки сжались с любовью, которую Бог разжег в твоем сердце и которую не может осушить даже пренебрежение. А потом ты ушел, и я слышал, как ты поднимался по ступенькам.

И в этот момент, сынок, газета упала у меня из рук, и жуткий, парализующий страх охватил меня. Что же сделала со мной привычка? Привычка отчитывать, выискивать ошибки, делать замечания. Это моя награда тебе за то, что ты мальчишка. Это не потому, что я не люблю тебя, а потому, что слишком многого жду от ребенка. Я оцениваю тебя мерками своих лет.

А в тебе, в твоем характере так много хорошего, замечательного, искреннего. Твое маленькое сердечко похоже на огромный диск солнца, встающего над дикими холмами. Я увидел это в твоем внезапном порыве, когда ты подбежал и поцеловал меня перед сном. И сегодня больше ничего не имеет значения, сынок. Я пришел в темноте к твоей кровати и, пристыженный, встал на колени.

Это недостаточное искупление. Я знаю, что ты не понял бы все то, что я сейчас тебе говорю, в часы бодрствования. Но завтра я буду настоящим отцом. Я буду твоим настоящим другом, буду страдать, когда ты страдаешь, и смеяться, когда ты смеешься. Я прикушу язык, когда с него будут готовы сорваться нетерпеливые слова. И буду повторять как заклинание: «Это всего лишь мальчик, маленький мальчик!»

Боюсь, я представлял тебя взрослым мужчиной. Теперь, когда смотрю на тебя, сынок, устало свернувшегося в своей кроватке, я вижу, что ты все еще ребенок. Еще вчера мать носила тебя на руках, и твоя головка лежала у нее на плече. Я требовал слишком многого, слишком многого...